22 ЧЕРВНЯ – ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
22 червня український народ вшановує пам’ять мільйонів співвітчизників, життя яких обірвала Друга світова війна. Це день початку війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця.
22 червня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.
Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. Її бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії XX століття.
Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 із 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.
Слід зазначити, що Україна, не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення - близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратили притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.
Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України - Голокост, розстріли мирного населення, створення таборів смерті, спалення сіл. Не менш жорстокими були злочини і комуністичного режиму: розстріли політичних в'язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, депортація кримських татар, примусове виселення автохтонних українців з їх етнічних земель.
Українці продемонстрували тоді і показують зараз, у війні з російським агресором , силу духу і готовність боронити свої землі. Сьогодні знову сини та доньки українського народу зі зброєю в руках боронять рідну землю від агресора, захищають територіальну цілісність і незалежність України, нашу свободу, наше майбутнє.
Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про воїнів-визволителів.
В цей скорботний день схилимо голови у хвилині мовчання перед пам’яттю мільйонів полеглих воїнів, невинних жертв, чиє життя забрала і забирає війна.
Вічна слава Героям!