Простій під час відключення світла не з вини працівника
Кодекс законів про працю України дає таке визначення простою:
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
Оголошення простою може стосуватися не лише всього підприємства, а й конкретних працівників чи підрозділів. Водночас законодавство передбачає, що простій може виникнути або з вини роботодавця, або з вини працівника, або ж незалежно від діяльності або бездіяльності.
Відмова оплачувати працівникові час простою в ситуації відключення світла є порушенням законодавства та може призвести до такої відповідальності:
- дисциплінарної;
- матеріальної;
- адміністративної;
- фінансової;
- кримінальної.
Для оформлення факту простою необхідно скласти відповідний акт (зафіксувавши в ньому причини, які призвели до зупинки роботи) та наказ про простій. В наказі слід вказати не лише причину, а ще дату та тривалість простою, його охоплення (все підприємство чи один підрозділ), рішення про відсутність чи наявність людей на робочих місцях під час простою, а також порядок оплати.
Зауважимо, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (ч. 1 ст. 113 КЗпП). При цьому колективний договір може передбачати збільшену оплату.