Тих днів у пам`яті не стерти і сьогодні
Кажуть, що історія має властивість повторюватися. І над нами ,вже другий рік, нависла загроза окупації з боку росії. Окупантам не місце в Україні, війні не місце у наших оселях, наші діти заслуговують на яскраве сонце і мирне небо над головою.
Війна…На превеликий жаль сьогодні це слово перестало бути сторінкою з історичного минулого, воно знову стало реальністю, загрозою, яка прийшла звідти, звідки її навіть і не чекали. Наша держава знову проходить випробування війною в якій гинуть наші діти,батьки,брати,рідні, а також мирне населення. Українці знову боронять власну Батьківщину, своїх друзів, рідних та близьких від російського агресора. І це уже не далека історія Другої світової, на жаль, це - сьогодення.
В ці дні,13- 14 березня ми, віддаємо данину шани живим та запалюємо свічі пам’яті нашим визволителям – загиблим солдатам, прізвища яких навічно вкарбовані в гранітних обелісках, пам’ятниках. Після багатьох кровопролитних, переломних по ходу Другої світової війни боїв, в березні 1944 року радянські воїни-визволителі прийшли на землю Вінниччини. 13 -14 березня 1944 року Тростянецька земля була звільнена від німецько-фашистських окупантів військами 40-ї армії (командир-генерал Ф.Жмаченко) і військвої частини 35-го гвардійського стрілкового корпусу (командир, генерал-лейтенант С.Горячев) .Ось факти із хронології визволення:
До річки Південний Буг з’єднання першої частини 35-го гвардійського стрілкового корпусу вийшли 12 березня 1944 року,202-га стрілкова дивізія (командир,-генерал-майор І.Хохлов) о 19.00 год. вийшли в район с.Губник, але форсувати річку не змогла, бо ворог чинив опір…
Третя гвардійська повітряно-десантна дивізія(командир-генерал-майор І.Конєв) о 19.00 год. вийшла до річки Південний Буг в районі с.Скибинці і її передові батальйони форсували річку в бік с.Четвертинівки.
206 –та стрілкова дивізія (командир-полковник Колесников) о 19.00 год. вийшла до річки Південний Буг в районі с. Глибочок ,її передові батальйони форсували річку і оволоділи східними околицями с.Тростянчик.
Жителі сіл Глибочка і Скибинець передали нашим воїнам сховані від німців човни,а для плотів розібрали декілька дерев’яних будівель. Впродовж ночі з 12 на 13 березня на допоміжних засобах була закінчена переправа через річку Південний Буг всієї піхоти і артилерії 3-ї гвардійської повітряно-десантної і 206-ї стрілкових дивізій.
202-га стрілкова дивізія до ранку 13 березня переправилась в районі с.Четвертинівка,а 645-й і 682-й стрілкові полки розвернулися для наступу в обхід ворога біля с.Губник із заходу.Внаслідок рнішучих дій наших військ ворог вимушений був відступити ,при цьому підірвавши залізничний міст в с.Губник.
13 березня вся піхота і артилерія 202-ї стрілкової дивізії теж переправились через річку Південний Буг і вийшли і бік на півтора кілометра західніше Губника.
Ворог ввесь день,13 березня, вів жорстокі бої на рубежі Оляниця-Тростянець-В.Стратіївка та контратакував танками і піхотою в напрямку Ладижина, намагаючись відкинути частину 35-го стрілкового корпусу назад за річку.
До ранку 14 березня опір ворога в напрямку на захід було зламано, тільки в напрямі на Ладижин ворог продовжував контратаку, пробуючи утримуватиза собою дорогу Ладижин-Тульчин.
Об 11 годині 14 березня 1944 року,645-й стрілковий полк 202-ї стрілкової дивізії внаслідок жорстоких боїв відвоював Лукашівку і примусив ворога відходити на північний захід.
Таким чином 14березня 1944 року Тростянеччину було звільнено повністю.
20 тисяч жителів Тростянецького району взяли участь у Другій Світовій війні. Кожний четвертий із них нагороджений орденами і медалями. 5114 тростянчан не повернулися з фронту, загинули на окупованій території, в таборах смерті.
84 воїни визволителі захороненні у братській могилі в смт. Тростянець, майже 300 - в братській могилі м. Ладижина, 163 - в с. Ободівка, 58 - в с. Торканівка. Всього в населених пунктах колишнього Тростянецького району є 25 братських та 12 одиноких могил воїнів, які обороняли рідну землю, визволяли її, здобули Перемогу. Вони завжди нагадують сучасникам і нагадуватимуть прийдешнім поколінням, якою дорогою ціною здобуто визволення, Перемога, завойовано мир. Як цей мир потрібно цінувати і берегти.
Війна… І на превеликий жаль, для нас усіх продовжується, бо сьогодні 383-й день Україна протистоїть повномасштабному вторгненню Росії.
Але МИ СИЛЬНІ і НАС НЕ ЗДОЛАТИ!!! Ми захистимо свої домівки, рідну землю, рідну мову!.