Коли світ на межі змін: школа, чутлива до психічного здоров’я
У світлі останніх подій роль школи та формат її роботи зазнали значних змін – із закладу, де діти здобувають освіту, вона переросла у центр підтримки, турботи та єднання.
Змістилися також акценти у розумінні та цінності певних сфер знань та умінь. Зокрема, до переліку ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності, які визначені у Законі України «Про освіту», доречно додати здатність дбати про своє психічне здоров’я, ефективно справлятися зі стресовими та травмівними ситуаціями (розвиток резильєнтності).
Роль шкіл у пропагуванні психічного добробуту важко переоцінити, адже за допомогою своїх ресурсів заклади освіти можуть впливати не лише на учнів та працівників, але й виходити на інші цільові аудиторії, наприклад, залучати батьків та громаду.
Окрім того, саме у контексті школи легше виявити дітей, яких можна віднести до групи ризику, та забезпечити їх належною підтримкою, навчити стратегіям для подолання складнощів, викликаних життєвими ситуаціями.
Не менш важливим видається й те, що освітяни володіють необхідними методиками та підготовкою для того, щоб визначити школярів, які потребують фахової допомоги у зв’язку з більш складними проблемами у сфері психічного здоров’я. Існують алгоритми перенаправлення, інструменти міжвідомчої взаємодії, які дозволяють скерувати дитину до відповідного спеціаліста та забезпечити отримання належної допомоги.
Безперечно, у системі української освіти вже діє механізм соціальнопсихологічної підтримки, визначені зони компетенції психологічної служби закладів освіти, що дозволяє соціальним педагогам та психологам здійснювати супровід усіх учасників освітнього процесу, а також налагоджено роботу інклюзивно-ресурсних центрів, які забезпечують залучення окремих фахівців.
Однак школи мають пройти відповідний процес еволюції задля того, щоб вивести психічне здоров’я з другорядних позицій та зробити його своєрідною призмою, за допомогою якої можна вдосконалити освітні процеси та будувати середовище школи, яке буде максимально сприятливим, безпечним та захищеним для розвитку дітей та їхнього становлення як особистостей.
Зміни можливі лише за наявності відповідного нормативного супроводу, методологічного підґрунтя, стратегій впровадження тощо. Серед напрацювань такого роду можна виокремити Концепцію школи, чутливої до психічного здоров’я, розроблену групою авторів: Вікторія Горбунова, Валерія Палій, Максим Розяєв, Віталій Климчук у 2022 році.
Ця Концепція має чотири рівні, однак у посібнику розглядаються лише перші три. Це обумовлено зонами компетенцій спеціалістів, залучених до роботи з реалізації концепції. Четвертий рівень є сферою діяльності вузьких спеціалістів, у той час як перші два рівні передбачають участь усіх педагогічних працівників у процесах становлення такої школи, а третій потребує додаткового професійного розвитку щодо використання певних інструментів підтримки.
Метою створення посібника є підвищення обізнаності освітян щодо ролі школи у підтримці психічного здоров’я дітей та молоді та з’ясування складових концепції школи, чутливої до психічного здоров’я, які безпосередньо стосуються закладів освіти та можуть бути впроваджені без залучення вузьких спеціалістів.
Також посібник розглядає наявні в українській освітянській практиці матеріали (програми, курси, проєкти тощо), які можуть бути використані на етапі становлення та розвитку школи такого формату та визначає потенційні рішення, що можуть бути застосовані закладами освіти у своїй діяльності вже сьогодні з метою покращення психічного добробуту всіх учасників освітнього процесу
Матеріали посібника можуть бути використані та адаптовані закладами освіти відповідно до їх специфічних потреб. Переглянути посібник можна за покликанням: https://osvita.ua/doc/files/news/896/89631/Posibnyk-MON.pdf
Хоча концепція школи, чутливої до психічного здоров’я, представляє собою цілісну 4-рівневу систему, це не означає, що закладам освіти потрібно вносити зміни на кожному з рівнів одночасно та масштабно. Цей процес повинен мати поступовий характер та забезпечувати досягнення конкретних цілей.