Про прийняття працівника у вихідний день
Згідно з умовами статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.
Оформлювати трудові відносини з працівником у вихідний день законодавством України про працю не забороняється.
Керівники закладів та установ мають право самостійно встановлювати індивідуальні графіки роботи відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору. При цьому вихідні дні можуть не збігатися із загальновстановленими календарними вихідними днями.
Графіки роботи готуються таким чином, щоб тривалість робочого часу працівника за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, як вказано у вимогах статей 50 i 51 КЗпП.
Таким чином, трудовий договір може бути укладено в будь-який день тижня, незалежно від того, будній він чи вихідний.
Єдина умова: до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець повинен направити повідомлення в ДПС про дату початку роботи, тобто оформити наказ про прийняття на роботу працівника у робочий день, наприклад 29.09.2023, що працівник приступає до роботи 01.10.2023.
Звертаємо увагу, що, згідно з частиною другою статті 67 КЗпП, загальним вихідним днем є неділя, а другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи установи, організації, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи, організації і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.