Компенсація за відпустки при звільненні: коли не виплачують?
Держпраці у листі від 12.02.2025 №240/2.3/2.1-ЗВ-25а роз’яснила, що додаткова відпустка зі збереженням зарплати не підлягає компенсації при звільненні.
Нагадаю, відповідно до ст. 16² Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки), певні категорії працівників мають право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів зі збереженням зарплати. Право на таку відпустку надається працівникам, які документально підтвердили свій статус.
Зокрема, це стосується:
- учасників бойових дій;
- постраждалих учасників Революції Гідності;
- осіб з інвалідністю внаслідок війни (відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
- реабілітованих осіб, які постраждали від політичних репресій (відповідно до Закону України від 17.04.1991 №962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»), якщо вони зазнали позбавлення або обмеження волі, чи були безпідставно поміщені до психіатричного закладу за рішенням репресивного органу.
Водночас, ст. 24 Закону про відпустки передбачено, що при звільненні працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також за соцвідпустку на дітей.
Тобто, незалежно від підстав звільнення (за угодою сторін, за власним бажанням, за прогул тощо), без подання будь-яких заяв, обов’язково компенсуються: щорічна основна відпустка, і щорічна додаткова відпустка за шкідливість, особливі умови праці, за стаж держслужби та стаж в органах місцевого самоврядування, соцвідпустка на дітей.
Компенсуються всі накопичені дні, навіть за попередні роки – строку давності для компенсації немає.
Проте, оскільки додаткова відпустка зі збереженням зарплати не належить до щорічних відпусток, компенсація при звільненні за неї не передбачена.
Джерело: kadroland